«Тронка» Олеся Гончара – сюжетно насичений роман у новелах, в якому автор змальовує життя простих людей, їхні радощі і страждання. Наскрізною ідеєю у творі є ідея перемоги любові і простого земного щастя над жахіттями руйнації, які несе війна.
Світову славу письменнику принесли романи «Собор», «Прапороносці», «Тронка», «Берег любові», «Людина і зброя», повісті «Бригантина», «Далекі вогнища, новели «Модри Камінь», «За мить щастя». Олесь Гончар – видатний український письменник, автор соціально-психологічних та філософських романів, повістей та новел.
Дванадцять новел «Тронки» – це дванадцять завершених історій, об’єднаних авторським задумом, а також загальним героєм, проблемою, темою. Скріплює роман і просторова точка, зображена письменником, – то конкретний куточок Таврійського степу, де живуть і трудяться робітники радгоспу, будівельники каналу, ракетники. Часові виміри твори охоплюють сучасне, минуле і майбутнє. Це епізоди багатої подіями історії причорноморських степів, роки Великої Вітчизняної війни, які проектуються на день сьогоднішній, «одне літо людського життя». Така паралель яскраво ілюструє, на думку письменника, зв’язок часів і поколінь, допомагає глибше зрозуміти проблематику сьогодення. У «Тронці» вперше в українській літературі гостро ставиться проблема викорінення сталінізму, боротьби старого з новим. На хвилі хрущовської відлиги роман був удостоєний Ленінської премії (1964).