Велегранна спадщина Івана Франка — всебічно обдарованого письменника-мислителя, життєтворчість якого становить цілу епоху в культурній та політичній історії України, — належить до золотого фонду світової літератури. Художньо довершені, тематично розмаїті й філософічно глибокі «ізмарагди» його поезії, прози та драматургії й досі зберігають свою пекучу актуальність та естетичну привабливість. Вибрані твори загальновизнаного, але все ще недостатньо знаного класика українського письменства включають у себе як хрестоматійні, «візиткові» тексти (насамперед ті, вивчення яких передбачено шкільною програмою), так і деякі маловідомі, зокрема «проскрибовані» тоталітарним режимом писання, що з ідеологічних причин опинилися «за бортом» 50-томника. Живе, огненне Франкове слово промовляє «до всіх народів і до всіх віків», у тім числі й до сучасного читача, голосом людської туги і віри – «віри в силу духа».
П’єса складається з п’яти дій. Конфлікт трьох центральних персонажів – Анни, її чоловіка Миколи Задорожного і жандарма Михайла Гурмана – сягає передісторії, яка уже відбулася в минулому. Анна походить із багатої селянської родини. Вона покохала відважного Михайла Гурмана, сина бідної вдови. Після смерті батька її жадібні і жорстокі брати знущаються з сестри. Щоб не ділитися з нею батьковою спадщиною, вони, знаючи наполегливість Михайла, бояться його як майбутнього зятя, що відбере у них Аннину долю спадку, а тому шахрайством віддають Михайла до австрійського війська. Незабаром захланні брати підробили лист, запевнивши Анну, що Михайло загинув, і силоміць одружили сестру-красуню з бідняком Миколою Задорожним, який не претендував на посаг дівчини. Цими злочинами вони забрали в Анни щастя.