До країни, де за наказом короля все навпаки та заборонено казати правду, потрапляє Джельсоміно — хлопчик, наділений надзвичайно сильним голосом, — який завдяки друзям долає свавілля та сприяє перемозі щирості.
Хлопчина Джельсоміно (італійською це ім’я означає «жасмин») від народження наділений незвичайно гучним голосом, здатним руйнувати стіни, але від цього дару — суцільні неприємності. Недовірливі сусіди не дають Джельсоміно спокою; одні з них вважають його добрим чарівником, інші — злим чаклуном. Одного дня Джельсоміно вирушає мандрувати світом у пошуках щастя й потрапляє до фантастичної Країни брехунів.
Джельсонімо спершу не помічає різниці, але підозрює, що там щось негаразд, коли в крамниці йому продають чорнило замість хліба. Потім він випадково оживлює своїм голосом намальованого кота Шкандибчика (в оригіналі Цоппіно) та знайомиться зі справжнім котом Дружком (Джельсонімо зауважує, що це собача кличка). Джельсонімо дізнається від Шкандибчика, що владу в країні захопив пірат Джакомоне. Разом зі своєю бандою він наказав, аби всі в країні, навіть тварини, постійно брехали. Спершу пірат змінив значення слів. Наприклад, «пірат» стало означати «чесна, порядна людина», замість «доброго ранку» стали вітатися «доброго вечора» і т. д. Кішкам стало велено гавкати, собакам — нявкати; коні мукають, а корови — іржуть. Діти у школі вчать таблицю множення «догори ногами». Художник має малювати коня з тринадцятьма ногами, верблюда з п’ятьма горбами та портрети з шістьма очима й трьома носами. В ходу тільки фальшиві монети, а про всі події люди дізнаються з газети «Витончений брехун», повної вивернутих фактів і хибних повідомлень.